Тема уроку: "Якби мені дали слово..."
Мета уроку: Розкрити особистість поета крізь призму його віршів; розвивати навички виразного читання поезії; виховувати повагу до людського розуму, почуттів, переживань іншої людини.
Тип уроку: урок-знайомство, поетична вітальня
Обладанання: збірка віршів "Одинокий вітер" О.Зарічного, фотоколаж , кубик.
Завдання: представити світ поета таким, яким він постає з його віршів.
Підготовка до уроку: учні з допомогою вчителя готують виступи та виразне читання віршів ( за вибором та рекомендацією вчителя).
Хід уроку
Вступне слово вчителя:
Подільська земля народила, виростила і вигодувала своїм хлібом багатьох відомих і гарних людей.
З любові до рідного краю, з матері-землі починається людина.
Поділля — це чарівний куточок нашої держави, це край, де ми з вами живемо, це край, про який із захопленням писало багато поетів, прозаїків.
Красивий край своєю природою, багатий мужнім народом, історією, чудовими традиціями.
На сьогоднішньому уроці ми спробуємо простежити зародження і ріст любові до рідного краю у поезії нашого земляка О.Зарічного.
Є в нашому районі мальовниче село Черче. Саме в ньому майже півстоліття тому народився хлопчик Сашко. Річка Смотрич, скелі, левади, товтри, ліс, неозорі поля — все це оточувало хлопчика, бентежило його серце, а якою невимовною була радість, коли купили підлітку гармошку. В одному зі своїх перших віршів Олександр напише:
"На старенькій грав гармоні
Біля груші й ручая"
Куточок, в якому виріс Олександр Петрович, в селі називають Заріччя, бо виглядає воно над скелею, на іншому березі Смотрича, за річкою, з-за лип, каштанів, вишень і груш
Під час розповіді вчителя на фоні пісні «Моє село» у виконанні Д.Гнатюка, на моніторі комп’ютера ( або проектується на розгорнутому екрані ) гортаються фотографії місцевості, де народився поет.
Учень читає вірш "Де отчина тополина"
Де отчина тополина,
Збігла щасна юнь моя.
В тихім полум’ї калини
Лине пісня солов’я.
Де отчина тополина,
Грало сонце в ручаях.
Ой, заквітчана отчино,
Поклоняюсь тобі я.
І нехай відчарувались
І тополі, і поля —
У мені любов'ю стала
Колискова земля.
Учениця продовжує:
Учень за ораторською трибуною:
— Своє життя Олександр Петрович Басістий ( саме таке справжнє ім'я та прізвище поета) присвятив слову.
— Любов до слова привела його на філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту імені В.П.Затонського.
— Мамине слово лягло в перший віршований рядок.
Учениця зі збірочкою в руках читає рядки:
Добридень, мамо, я відтіль —
Землі тієї, неба.
Вже так намучив душу біль,
Що прилетів до тебе.
До краю вистелених трав,
Дзвінких сюїт пташиних,
До сонцем скупаних купав
На схилах і вершинах.
Побудем трішки в хаті ми,
Посидимо під кленом,
І я піду — за ворітьми
Дорога жде на мене.
Учень за ораторською трибуною продовжує:
— Слово є визначальним і в подальшій долі поета. Після закінчення вузу плекає українське слово в школі, роздмухуючи в дитячих серцях вогники любові до поезії, України та Шевченка.
Учениця передає збірочку учневі, який читає поезію:
На моєму Заріччі, що так славно гуляло,
Запорізької Січі в поколінні не стало.
В час, коли Україну душогуби вбивали,
Добрі люди руїну іще дужче кохали.
І не вмерла бідненька дорога наша ненька,
Занапащена всенька Україна рідненька,
Воскресала надія: піднялася Росія!..
Покотила завія врешті царського змія,
Та пробила жахлива кровожерна година —
З неба ясного злива полилась незупинна.
Покосились рядочки, та такі молоденькі,
Не встигали віночки на могили свіженькі.
Ах ти, Боже-стороже, скільки душ в тебе вкрали,
Щоби ті — не дай Боже — батьківщину кохали.
На моєму Заріччі, що так славно гуляло,
Запорізької Січі
В поколінні не стало.
Вчитель пропонує учням ( за допомогою технології «Мікрофон») виразити свої враження від прочитаного учнем вірша.
Питання для бесіди за віршем "На моєму Заріччі…":
— Що, на вашу думку, спонукало поета до написання твору?
— Що вказує на те, що батьківщина ліричного героя є частинкою нашої держави та історії?
— До якої частини населення сучасної України ви можете віднести ліричного героя ?
— Як ви розумієте рядки « Запорізької Січі в поколінні не стало»?
— Які художні засоби використовуються для передачі почуття болю за долю рідного краю?
Вірш має схожість з народною піснею, О.Зарічний вживає слова з пестливими суфіксами для передачі відчуття зв’язку з піснею про козаків-патріотів, виказуючи своє ставлення до історії гноблення України : двоїстість використання слів — з одного боку, пісенний настрій, з іншого — символи України («бідненька», «молоденькі», «рядочки», «віночки»), виражені такими словами викликають сум, печаль, скорботу, як під час народного плачу на похороні.
Вчитель:
Бог наділив Олександра Петровича багатьма талантами: пише вірші, грає на баяні, виконував власні твори на різних конкурсах та концертах, був лауреатом Всеукраїнського фестивалю «Червона рута», неодноразово виступав по обласному радіо та телебаченню, його вірші звучали по всій Україні в одній з передач радіостанції «Колос». Та все ж на першому місці пісня.
«Одинокий вітер» складається з чотирьох розділів : «Де отчина тополина», «Щедрий вечір», «Гармонь», «Наспіви-мотиви». Автор роздумує про духовний світ людини на тлі нашого неспокійного сьогодення, про спадкоємність поколінь, про щастя, доброту, чесність і порядність. Ліричний герой першої збірки земляка-віршетворця — наш сучасник, що живе радощами і тривогами свого покоління, а джерело наснаги постійно знаходить у любові до людини, природи, отчого краю. Проти негативних проявів, які ще трапляються в нашому житті, О.Зарічний влучно застосовує частівки.
Учні читають поезії зі збірки :
"Сніговійка"
Так уже ніколи не цвісти-буяти.
У снігах околиць відшуміло свято.
Колядницю-долю — ворону упряжку
По широкім полю розганяю в казку.
Сніговійко мила, Сніговійко люта,
Що ти наробила, чом ти не забута?
Задзвеніли версти, розкотились далі.
Засніжили серце молоді печалі.
У просторах рідних голосну подільську
Десь упряжка срібна загубила пісню.
Сніговійко мила, Сніговійко люта,
Що ти наробила, чом ти не забута?
"Сон Василя Симоненка"
Я біжу у сто смертей, по своїй біжу дорозі.
Бачу воза і коней — Хто це там на тому возі?
Зупинились вороні, повернувся — Матір Божа:
Хтось такий близький мені і бідняк, а не вельможа.
Наздогнав і вмить закляк, серце так забилось щемко. —
Та оцей сумний бідняк не хто інший, як Шевченко!
Поклонився низько, та й став чекать його привіту.
А поет сказав: — Сідай, погуляємо по світу.
Диво дивнеє, ураз відкись вибігли на трасу
Всі поети: — Візьми нас! — і вклоняються Тарасу.
Подивився, наче Бог, перебіг думками трішки
І сказав: — Поїдем вдвох, а вони хай їдуть … пішки.
Ти, синочку мій, гони,
Тут одна чекає жінка з чоловіком, а вони —
Це Франко та Українка.
…Сон погас, Василь помер, тужать всі за Симоненком,
Але хто у нас тепер може їхати з Шевченком?
"Частівки" доярок про "металістів"
От куди б сьогодні влізти, ей, баби, давайте в рок…
Кажуть, завтра «металісти» приїжджають в Городок.
І такі вони тяжкії, і такі вони, що жах, —
Із закльопками на шиї й ланцюгами на ногах.
Апарати там зверх сильні —"матка-боска", "модрн шик"…
Наші якісні доїльні не зрівняються до них.
Тут в розмову Ганка влізла: люди добрі, що за край,
В нс в селі того заліза стільки є, хоч відбавляй.
Надя каже: буде голод на квитки і на місця,
Потече сучасна молодь розпанахувати серця,
Будуть крики, буде каша… Тут спитала Маня: — Знать,
А бики рогаті наші їх отам перекричать?
— Та звичайно, як голодні. Раптом Дуня мовить: —Ах,
Скоро будуть люди модні при рогах і при хвостах.
— От колись-то файні моди —, каже Дарочка, — були!
Хай би краще в Лісоводи той «метал» уже везли.
Та й сюди, твоя холера, той ансамбль всім на сміх,
Танцювала би вся ферма і не гірше за усіх.
Танцювали б ми, немодні, аж тріщали подоли…
Ей, народ, ну як сьогодні вам доярочки дали?
Робота над віршами зі збірки.
Вчитель пропонує учням класу поділитися на чотири групи ( за кількістю та тематикою віршів у розділах збірки «Одинокий вітер»). Завдання кожній групі: вибрати з розділу один вірш, скласти за його змістом ланцюжок слів, які вказують на причетність описаних подій до життя Чемеровеччини.
Наприклад: Розділ «Щедрий вечір», вірш «Міхоноша», ланцюжок: трійки, белебені, міхоноша, коляда.
Підсумок вчителя:
У вірші ліричний герой з тугою згадує про своє дитинство, коли селом різдвяними вечорами ходила коляда. За Радянського Союзу вітали з Новим роком, але кидали хлопчику з торбою, якого називали Міхоношею, за давнім різдвяним звичаєм коржики, ковбасу, солодощі. І закликали господарі (прошених) коляду, пригощали і слухали колядку, з якої викинули слова «син Божий народився», замінивши їх на «Новий рік народився». Спів цей слухають навіть «белебні» — за місцевою говіркою — товтри.
Клас за власним бажанням поділяється на дві групи. Завдання кожної групи: прочитати вірш, із запропонованих фотосюжетів скласти колаж до прочитаного твору.
***
Мандрує вечір по селі.
Вщухає дня сто дзвонний клекіт.
Ледь-ледь видніються далек
Левади, скелі, річка, ліс.
Жінки додоюють корів.
Десь біля церкви пісня дише.
Мою околицю колише
Колиска вишніх ліхтарів.
|
***
Хай зима сніжком безмірно
Зодягає все село —
Я піду у світ вечірній,
Залишивши дім, тепло.
Лишу яблунь коси білі —
Озирнусь на все здаля
Й побреду в осиротілі
Зорі, вулиці, поля.
На узлісся, на заріччя,
У безмежжя осяйне…
Нині знов до себе кличе
Найдорожчий край мене. |
До слова запрошується О.Зарічний. Поет виконує авторську пісню "Рідна розпісенная"
Рідна розпісенная Українонько моя,
Над твоєю долею плачу і радію я.
Доля у живих серцях, доля на старих вустах,
Доля над країною, наче соловейко-птах.
Соловейку наш, лети, на усі земні світи,
Кожного зустрічного піснею озолоти.
Стануть всі багатими, сліз ніхто не знатиме,
Щиро один одного другом називатиме.
…Рідна розпісенная Українонько моя,
Над твоєю долею плачу і радію я!
Підсумки
"Кубування" — вчитель показує учням кубик, на площинах якого записані підказки:
1. Опишіть це.
2. Порівняйте це.
3. Встановіть асоціації. Про що це змушує вас це думати. Що спадає вам на думку у зв’язку з цим?
4. Проаналізуйте це.
5. Знайдіть застосування цьому.
6. Запропонуйте аргументи "за" і "проти" цього.
"Кубування" на тему "Одинокий вітер"
1. Порівняйте це: Сніжинка на долоні : бачиш її красу, через деякий час відчуваєш мокрий дотик, бачиш краплинку, як сльозу, а далі … не знаєш, чи це було.
2. Опишіть це: Кожна сторінка збірочки — кольорова, як згорток осіннього листя. Гортаєш, чуєш шелест, вслухаєшся в нього, вловлюєш слова — ніжні, вразливі, стрімкі. І перебігають перед тобою, як у дитячому калейдоскопі, білі камінчики — вірші про зиму, червоні — ліричні рядки про любов, сині та зелені, фіолетові та коричневі — герої віршів: патріоти, міщани , селяни, музиканти, поети…
3. Про що це змушує думати: про майбутнє — любов, гроші, талант : вони є в кожної людини?
4. Виникнення: На самоті й думається краще, слова лягають на папір, виростають , множаться, переливаються в пісню.
5. "За" і "проти": "Одинокий вітер" подарував насолоду спілкування з поетом, але забрав вільний час, який я відклала на перегляд програми "Все для тебе".
Домашнє завдання:
Написати листа О.Зарічному; вивчити один з віршів напам'ять, намалювати ілюстрацію до прочитаної поезії ( за вибором учнів)
| 
