Вступ
Слайд 1
14 квітня – 85 років від дня смерті Володимира Володимировича Маяковського.
Вважаємо, що ми повинні вшановувати пам’ять геніальних новаторів, цікавих індивідуальностей, людей, творчий здобуток яких зайняв гідне місце у світовій літературній спадщині.
Походження (наш корінням)
Три
разных истока
во мне
речевых.
Я
не из кацапов-разинь.
Я —
дедом казак,
другим —
сечевик,
а по рожденью
грузин.
«Нашему юношеству»
Г. Бебутов у своїй книзі «Гімназія обличчям до обличчя», виданій в Тбілісі в 1977 році, наводить досить цікаві факти з біографії поета, що заставляють по-новому глянути на цю історичну постать співця революції з… українським козацьким корінням.
Маяковський Костянтин Кирилович - прадід поета по батькові, був сином полкового осавула, що служив у славному козацькому місті Бериславі Херсонської губернії, що нині розкинулось на правому березі Каховського водосховища. У 1822 р. після завоювання Грузії був переведений на службу на Кавказ.
Дід поета по батьківській лінії - Маяковський Костянтин Костянтинович народився в українському Бериславі, проте виріс у Грузії, довгі роки служив секретарем повітового правління (нині б сказали - райвиконкому) Ахалціхе.
Бабуся поета по батькові - Данилевська Євфросинія Йосипівна, походила з роду вихідця з Подільської губернії (нині - Вінницька область) козака Данила і була двоюрідною сестрою відомого українського дослідника і письменника Г. Данилевського. До слова, саме Данилевського можна назвати одним із родоначальників української фантастики. У своєму фантастичному оповіданні «Життя через сто років», написаному в 1868 році, він описує світ 1968 року, де: централізоване постачання міст водою, електроенергією і теплом; трансляція вистав по телефону; підземна залізниця між Англією і Францією; штучне море на місці Сахари і т. д.
Мама Володимира - Павленко Олександра Олексіївна, була дочкою українця, штабс-капітана Павленко Олексія Івановича (дід поета по матері), який загинув в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр..
Батько поета - Маяковський Володимир Костянтинович народився вже в Ахалцихе, навчався в Кутаїсі та Тбілісі, служив лісничим у фортеці Багдаді (нині - райцентр Маяковський). Саме там і народився етнічний українець В. Маяковський, котрий прославив Україну, Грузію і ... російську літературу.
Пропонуємо вашій увазі відео, на якому наші відомі артисти читають вірш «Долг Украине».
Слайд 2
Кортка біографічна довідка
|
Володимир Володимирович Маяковський народився 19 липня 1893 року в грузинському селищі Багдаді в родині лісника.
Слайд 3
З 1902 року навчався в Кутаїській гімназії, а згодом у Московській ЗОШ № 91. Ще у віці 14 років Маяковський вперше взяв участь у соціалістичній демонстрації у Кутаїсі. У Москві ж юнак ще більше захоплюється ідеями марксизму. Коли 1908 року його відраховують із гімназії через неспроможність матері далі сплачувати за навчання, він радо пристає до революційної діяльності.
Слайд 4
Того ж 1908 року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують та юний Володимир уникає покарання через неповноліття. Перші вірші Маяковський написав саме під час ув'язнення у Бутирській в'язниці 1909 року. У 1911 році він вступає до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху. Незабаром стає лідером групи «Гілея».
Слайд 5
Після знайомства із Давидом Бурлюком, входить у коло поетів та зближується із кубофутуристами. З легкої руки Д. Бурлюка Володимир зайнявся поезією. Його вірш «Ніч» (1912) був надрукований у збірці кубофутуристів «Ляпас суспільному смакові». Наступного року поет вже звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль. У 1914 році через активну політичну діяльність Маяковського та Бурлюка виключили із Московського училища живопису. У мистецькому розвитку поета тепер з'явився новий напрямок на відображення реалій напередодні революції, що оформилось у поемі «Облако в штанах». Над нею автор працював протягом 1914-1915 рр. Вона стала чи не найголовнішим твором Маяковського, що одночасно змальовувала палкі теми кохання, революції, релігії, мистецтва. Цей твір дозволив заявити Маяковському про себе не тільки на всю Росію, але й на весь світ. Поет навмисне використовував у поемі мову вулиць та довгі конструкції аби викрити ідеалізовані та зромантизовані поняття поезії.
Відео, на якому ми можемо побачити автора та почути його голос
Впродовж 1915-1917 рр. Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. Після Жовтневої революції повертається до Москви, де працює у Російському телеграфному агентстві (РОСТА), створює тексти та власне графіку для агітаційно - пропагандистських плакатів.
Твори перших років революції (поема «150 000 000», п'єса «Містерія — Буфф», вірші «Лівий марш», «Ода революції», «Наш марш») пройняті вірою у перемогу ідей нового суспільства, побудованого за законами братерства і справедливості. В. Маяковський вважав себе «агітатором, горлаєм-ватажком», який не протистоїть натовпу, а є його часткою, робітником, його голосом. Натовп,отримавши ідею будівництва нового суспільства, ставав народом.
Слайд 6
Одним із маловідомих фактів стосовно життя Маяковського є те, що він у 1918 році написав сценарій до фільму «Не для денег рождённый» за мотивами роману Джека Лондона «Мартін Іден». Поет сам зіграв головну роль Івана Нова. На жаль, не збереглось жодної копії фільму. Також 1918 року Маяковський знявся у головній ролі експериментального фільму «Барышня и хулиган» за сценарієм самого автора. Через 50 років сценарій не залишився забутим. 1970 року вийшов телефільм - балет «Барышня и хулиган» на основі сценарію 1918 року.
Починаючи з 1922 р. він 9 разів перетинав кордон. Німеччина, Франція, Мексика, Америка викликали у поета антагоністичні почуття: він засуджував наживу, експлуатацію, расизм. Технічна озброєність, дива архітектури Америки лише підкреслювали протиріччя буржуазного світу, що знайшло вияв у віршах “Хмарочос у розрізі”, “Бродвей”, “Блек енд уайт”.
В.Маяковський набув величезної популярності.
Нещодавно стало відомо, що в останні роки життя В.Маяковський почав усвідомлювати примусовий, штучний характер своїх творів. У чернетках було знайдено гірке визнання, що він “став на горло власним пісням”. У відповідь на свою поему “Добре!” збирався писати нову – “Погано!”.
|
Слайд 7
Кохання
Багато фактів свідчать про справжню ніжність і довіру в їхніх стосунках. Лілію Брік поет називав свою єдиною жінкою; незважаючи на те, що в його житті з’являлися й інші захоплення – Марія Денисова (прототип Марії у поемі «Облако в штанах»), Еллі Джонс, Тетяна Яковлєва, Вероніка Полонська, - Маяковський завжди повертався до Лілі. У передсмертному листі до уряду саме Бріків поет визнавав своєю родиною. В історії поряд з його іменем згадується Лілія Брік. Саме її поетичне ім'я римував В.Маяковський, саме їй присвятив він більшість своїх творів, це її ініціали, наче навмисне для тонкого поетичного слуху В.Маяковського, складались у слово ЛЮБЛЮ. Вони познайомились влітку 1915 р. На той час Л.Брік була одружена, що ускладнювало їхні взаємини. Вихід із пікантної ситуації В.Маяковський та Бріки знайшли незвичний: погодилися на “любовний трикутник” і створили нову родину. Йосип Брік, який дуже кохав дружину, обрав собі роль друга і порадника. До речі, саме він перший почав вивчати віршування поета, допомагав йому.
Ліля скаже: «Я закохалася в Володю, як тільки він почав читати« Хмара у штанях ». Полюбила його відразу і назавжди ». Однак спочатку вона тримала його на відстані. «Мене лякала його напористість, зростання, невгамовна, неприборкана пристрасть», - зізнавалася Ліля і додавала: «Він обрушився на мене, як лавина ... Він просто напав на мене ».
До останніх днів вона не знімала кільця, подарованого Володимиром Маяковським. На невеликому скромному колечку було вигравірувано три букви з ініціалами Ліля - ЛЮБ. Коли вона обертала його в руках, згадуючи про поета, літери зливалися в одне слово - «Люблю». Лілю Брик ніколи не покидала пам'ять про нещасний, закоханого в неї поета.
Відео
Пісня (СПЛИН «Маяк», вірш «Лілічко»)
Під час лекцій у Сполучених Штатах Маяковський познайомився із Еллі Джонз, яка пізніше народить йому доньку. Та про це поет дізнається набагато пізніше, у 1929 році, коли пара таємно зустрілась на півдні Франції, адже свої стосунки вони мали тримати у таємниці.
Слайд 8
Наприкінці 1920-х рр. Маяковський закохався у Тетяну Яковлєву, їй він присвятив «Лист Тетяні Яковлєвій» (1928).
Вірш «Письмо Татьяне Яковлевой»
Зворушлива історія в житті Маяковського сталася з ним в Парижі, коли він закохався в Тетяну Яковлєву. Між ними не могло бути нічого спільного. Російська емігрантка, точена і витончена, вихована на Пушкіні і Тютчеві, не сприймала ні слова з рубаних, жорстких, рваних віршів модного радянського поета, "криголама" з Країни Рад.
Вона взагалі не сприймала жодного його слова, - навіть в реальному житті. Лютий, несамовитий, такий, що йде напролом, живе на останньому диханні, він лякав її своєю нестримною пристрастю. Її не хвилювала його собача відданість, її не підкупали його слава. Її серце залишилося байдужим.
І Маяковский поїхав у Москву один.
Їй залишилися квіти. Чи вірніше - Квіти. Увесь свій гонорар за паризькі виступи Володимир Маяковский поклав у банк на рахунок відомої паризької квіткової фірми з єдиною умовою, щоб кілька разів в тиждень Тетяні Яковлевой приносили букет найкрасивіших і незвичайних квітів - гортензій, пармських фіалок, чорних тюльпанів, чайних троянд орхідей, айстр або хризантеми.
Паризька фірма з солідним ім'ям чітко виконувала вказівки навіженого клієнта - і відтоді, незважаючи на погоду і пору року, з року в рік в двері Тетяни Яковлевої стукали посильні з букетами фантастичної краси і єдиною фразою : "Від Маяковского".
Його не стало в тридцятому році - ця звістка приголомшила її, як удар несподіваної сили. Вона вже звикла до того, що він регулярно вторгається в її життя, вона вже звикла знати, що він десь є і шле їй квіти.
Вони не бачилися, але факт існування людини, яка так її любить, впливав на усе, що відбувається з нею: так місяць в тому чи іншому ступені впливає на усе, що живе на Землі тільки тому, що постійно обертається поруч. Вона вже не розуміла як житиме далі - без цієї божевільної любові, розчиненої в кольорах. Але в розпорядженні, що залишив квітковій фірмі закоханий поет, не було ні слова про його смерть.
І наступного дня на її порозі виник розсильний з незмінним букетом і незмінними словами : "Від Маяковского".
Говорять, що велика любов сильніша за смерть, але не всякому вдається утілити це твердження в реальному житті. Володимиру Маяковскому вдалося. Квіти приносили в тридцятому, коли він помер, і в сороковому, коли про нього вже забули.
У роки Другої Світової, в Парижі, що був окупуваний німцями, вона вижила тільки тому, що продавала на бульварі ці розкішні букети. Якщо кожна квітка була словом "люблю", то впродовж декількох років слова його любові рятували її від голодної смерті. Потім союзні війська звільнили Париж, потім, вона разом з усіма плакала від щастя, коли росіяни увійшли до Берліна - а букети усе несли.
Посильні дорослішали на її очах, на зміну колишнім приходили нові, і ці нові вже знали, що стають частиною великої легенди. І вже як пароль, який дає їм пропуск у вічність, говорили, з посмішкою заговорників : "Від Маяковского". Квіти від Маяковского стали тепер і паризькою історією.
Київський інженер Аркадій Ривлін почув цю історію в юності, від своєї матері і завжди мріяв потрапити в Париж. Тетяна Яковлєва була ще жива, і охоче прийняла свого співвітчизника. Вони довго розмовляли про все на світі за чаєм з тістечками. У цьому затишному будинку квіти були всюди - як данину легенді, і йому було незручно розпитувати сиву царствену пані про колишній роман її молодості : він вважав це непристойним.
Але в якийсь момент все-таки не витримав, запитав, чи правду говорять, що квіти від Маяковского врятували її під час війни? Хіба це не красива казка? Чи можливо, щоб стільки років підряд... - Пийте чай, - відповіла Тетяна - пийте чай. Адже Ви нікуди не квапитеся?
І у цей момент у двері подзвонили. Він ніколи в житті більше не бачив такого розкішного букета, за яким майже не було видно посильного, букета золотої японської хризантеми, схожої на згустки сонця. І із-за оберемка цієї пишності, що виблискує на сонці, голос посильного вимовив: "Від Маяковского".
Слайд 9
Нарешті, додаткоаво час розповісти ще про одну жінку в житті Маяковського. І нехай вона, на відміну від Л. Ю. Брік і Т. А. Яковлєвої, не надихнула Маяковського на ліричні рядки, але ця жінка була останньою, хто бачив Маяковського живим. Це саме їй поет робив пропозицію за хвилину до фатального пострілу. З Веронікою Вітольдівна Полонською Маяковського познайомив О. М. Брік. Це сталося в травні 1929 року, після повернення Маяковського з-за кордону.
Слайд 10
Еллі Джонз народила поету доньку.
Є свідчення, що Єлизавета (Ліля) Лавінська, з якою Маяковський познайомився у 1920 році під час спільної роботи у «Окнах сатиры РОСТА» народила йому сина (на той час вона була заміжньою).
Гіперболізм світосприймання поета допомагав йому у творчості, але заважав у житті. Він прагнув великої віри, всесвітнього визнання, космічного кохання.
Поступово Маяковський потрапив у літературну, а далі й ідеологічну ізоляцію. Його п'єси були зняті з постановок, йому було відмовлено у в’їзних візах до Парижа (на побачення з коханою, російською емігранткою Тетяною Яковлєвою), його не визнавали ні колишні колеги з ЛіФу, ні нові з РАППу, а виставку Маяковського «20 років роботи» проігнорували і партійні чиновники, і впливові літератори. Він вистрілив собі в серце, залишивши знамениту посмертну записку: «Как говорят – инцидент исперчен, любовная лодка разбилась о быт. Я с жизнью в расчете и не к чему перечень взаимных болей, бед и обид. Счастливо оставаться. Владимир Маяковский. 12.04.1930 г.»
Николай Носков «Любит – не любит», у цій пісні є слова, які використовувалися у передсмертній записці.
Новаторство
Футуристичну філософію заперечень і боротьби поет сприйняв як програму власного життя і творчості. Одягнутий у жовту кофту або піджак апельсинового кольору, він читав свої вірші.
Слайд 11
Експерименти В.Маяковського щодо віршування сприяли створенню притаманної лише йому оригінальної системи. Це новий графічний запис віршів – “драбинкою”, яка створювала увагу на окремих словах, незвичайні рими.
Поет не визнавав повних рим, коли збігаються слова, частини мови, не використовував традиційних рим. Він римував різні частини мови, утворював рими в середині рядка, фонетичні рими (коли збігаються не всі звуки). У його віршах могли римуватися початок і кінець рядків і навіть слова, що належать до різних строф.
Вірш його будувався не на постійному чергуванні наголошених і ненаголошених складів, а на кількості наголосів.
Чи хто підготував вірш?
Копірайтер
«Реклама - це промислова, торгова агітація! Ні одна, навіть найкраща справа не рухається без реклами. Це зброя, що вражає конкуренцію. При НЕПі треба користуватися для популяризації державних, пролетарських організацій, контор і продуктів усіма речами, якими користуються вороги, в тому числі і рекламою! »
У парі з «арт-директором» Олександром Родченком Маяковський створив цілу армаду рекламних плакатів, які стали класикою реклами.
Будучи майстром радянського фотомистецтва, Родченко першим застосував в рекламі фотографію (приклад - плакат «Ленгіз» з Лілею Брик). Його роботи можна вважати початком «документальної» реклами, образи якої стали відображенням потреб своїх сучасників.
Рекламні тексти
Для ГУМа:
Все, что требует
желудок,
тело
или ум, -
все
человеку
предоставляет ГУМ.
Нечего
на цены плакаться -
в ГУМ, комсомольцы,
в ГУМ, рабфаковцы!
Для коробок карамели «Наша индустрия»:
От «Фабричной карамели»
мы убытков не имели.
И налево и направо
всюду ей хвала и слава!
Ты возьми конфету эту
непременно за примету:
с каждым часом все известней
на ее обертках песни.
Эта новая затея
учит лучше грамотея.
Вытесняет сорт обычный
карамели вкус «Фабричной».
И деревня и завод
лучшей — эту назовет!
Для карамели Моссельпрома:
Если вы
давно
удовольствий не имели,
купите
здесь
Моссельпромовской карамели.
Для упаковки печенья «Зебра»:
Было зебре горячо
бегать только в Африке,
а теперь ее печет
Моссельпром на фабрике.
Поглядев на зебру ту,
меньшевик досадует:
не с него ли красоту
сняли полосатую?
Для папирос «Посольские»:
Даже дети, расставшись с соскою,
курят
«Посольскую».
Новый выпуск. Лучшего качества.
Расхватывайте
начисто!
Слайд 14
Загадкова смерть Маяковського
Володимир Маяковський так несподівано й трагічно припинив існування на тридцять сьомому році. Його життя обірвалося досить типовим для творчої людини чином - суїцидом. Так вчинили чимало героїв свого часу - Марина Цветаєва, Сергій Єсенін, Юлій Галич за своїм бажанням віддали перевагу смерті перед життям.
Маяковським була залишена передсмертна записка, яку газети опублікували на наступний день після смерті поета, в якій він просив нікого не звинувачувати у його відході з життя і не пліткувати про це, тому що пересуди він терпіти не міг. Крім цього, в записці Маяковський звертався до Лілі Брік, щоб та любила його та до уряду, щоб той дав можливість «стерпно» жити його сім'ї. Свої розпочаті вірші він просив віддати Брікам. Закінчувалося останнє послання поета коротеньким віршем та словами «Щасливо залишатися». Датована ця записка дванадцятим квітням.
Але деякі дивні речі змушують дослідників творчості поета допускати й інші версії його відходу з життя. Наприклад, передсмертна записка була написана на два дні раніше дня смерті поета і олівцем. Маяковський ж завжди писав тільки своєю улюбленою ручкою. Криміналісти стверджують, що за допомогою олівця підробити почерк куди простіше, ніж ручкою. У поета на той час було досить недоброзичливців, які могли з ним розправитися. Але розтин тіла Маяковського підтвердив факт суїциду і ніяких відхилень від норми не виявив.
Маяковський і раніше був схильний до суїцидальних думок. У 1916 та 1917 роках він вже направляв ствол пістолета у свій бік. Але тоді зброя дала осічку. Та й у своїх віршах Маяковський не одного разу піднімав цю тему, наприклад, його рядки «... куля ... в життя загробне накреслить шлях», можна сказати, стали практично пророчими.
Внутрішня напруженість, емоційність, недовірливість та підвищена чутливість - ці якості були невід'ємною частиною особистості Маяковського, який не раз казав про можливе позбавлення себе життя. Що насправді сталося в той весняний ранок - вбивство поета або самогубство - тепер залишається тільки гадати. Хоча, можливо, в майбутньому дослідники проллють світло на цю справу, що залишила стільки запитань.
Після смерті ім'я Володимира Маяковського знову стало об’єктом політичної гри. У 1935 р. Л. Брік звернулася з листом до Сталіна, у якому просила допомогти видати збірку поета. Резолюція Й.Сталіна визначила подальшу долю В. Маяковського в Радянському Союзі: «Маяковський був і залишається кращим, найталановитішим поетом нашої радянської доби. Байдужість до його пам’яті і його творів - злочин». Великого бунтівника одягли у бронзу, зрівнявши гострі кути, а творчість пошматували на цитати, які, виокремлювали, справляли потрібне для влади враження.
Марина Цвєтаєва висловила такі думки з приводу смерті Маяковського: «Я боюся, що попри всенародний погреб, попри всю пошану й усі плачі за ним Москви та Росії, Росія до кінця так і не зрозуміла, хто був подарований їй в особі Маяковського... Маяковський набагато випередив нашу сучасність і десь, за якимось поворотом, чекає на нас. І озиратися на Маяковського нам, а може, і нашим онукам доведеться не назад, а вперед».
Пісня, яку виконував Володимир Висоцький (слова Володимира Маяковського) розповість про нього більше і сформувати свою думку про цю цікаву і загадкову особистість. |
